Напад ХАМАС на Ізраїль: причини, інтересанти, вплив на Південний Кавказ — думка експертів

Сьогодні постає питання про те, хто і як втрутиться у цю війну. З ким завтра воюватиме Ізраїль?

First News Media, Азербайджан

Події останніми днями в Ізраїлі не залишають спокійними жодну країну, включно з країнами Південного Кавказу, де також відчувається напруження, викликане нещодавніми бойовими діями щодо Нагорного Карабаху. Тому напад ХАМАС на мирні ізраїльські поселення, захоплення і страта ним заручників не може залишатися поза увагою на Кавказі, про що свідчать матеріали у місцевих ЗМІ включно з поважними азербайджанськими, зокрема First News Media, на якому розміщуються як правило актуальні офіційні повідомлення. Одним з останніх таких є інтерв’ю відомого ізраїльського експерта Юрія Бочарова з коментарем ходу подій, де звертається увага на ті факти, що стали причиною злочинних дій в районі Сектору Газа. Відповідаючи на запитання, чому армія Ізраїлю виявилася неготовою до прориву терористів ХАМАС, політолог нагадав, як ще кілька тижнів тому ізраїльське військове керівництво стверджувало, що ХАМАС не зацікавлений у ескалації напруженості: «Немає поки що чіткої відповіді, але є спільне розуміння того, що ми були не готові, прошляпили, одним словом. З одного боку, був певний спокій — склалася ситуація, коли ми знали, що якщо в Сектор Газа надходять гроші, люди мають роботу, то внутрішня напруга спадає, і у військово-політичного керівництва ХАМАС немає причин щось вимагати і з чимось виступати. Все було відносно спокійним, і ми розслабилися. А ХАМАС пропрацював цю ситуацію».

Далі експерт називає інший момент, який полягає в тому, що «ще у квітні цього року наш міністр оборони говорив, що епоха обмежених воєн для Ізраїлю закінчилася. А наступна війна, чи то з ХАМАС чи «Хизбуллою», вийде далеко за межі зіткнення військ, на територію Ізраїлю, громадянський сектор. Ізраїль навіть опрацьовував ситуацію тотальної війни, коли все виробництво переходить на військові потреби…» За його словами, швидше за все, в уряді Ізраїлю буде створено комісію для з’ясування того, хто винен у цій ситуації.

Експерт каже, що зараз неофіційно розкриваються факти, що через події останніх кількох місяців в Юдеї та Самарії спостерігаються сутички поселенців і звучать вимоги ультраправих захистити їх. Частина військ Південного округу [армії Ізраїлю] була перекинута із Сектора Газа до Юдеї та Самарії. Таким чином, південний фронт виявився оголеним.

«Події останніх днів показали, що в Ізраїлі вперше зіткнулися із такою картиною бою. Зазвичай стріляли ракетами, відправляли повітряні кулі із вибухівкою, були сутички вздовж загороджувальної лінії. Але такого, щоби прорвати периметр і кинути спеціалізовані бригади, які прорвалися вглиб країни на 20, а то й усі 30 км, зайшли до міст, не було. Тільки поліція Ізраїлю заслуговує на велику повагу, оскільки саме вона зустріла нападників у всеозброєнні. З перших хвилин атаки вони захищали наші міста, і багато хто з них загинув, виконуючи свій обов’язок. Момент прошляпили і військова розвідка, і контррозвідка, і армія. Спочатку нам треба перемогти, а потім ми попрацюємо над помилками», — сказав Юрій Бочаров.

Далі він зазначає, що під час підготовки до війни треба виходити з досвіду колишніх битв. «Раніше для нас існувала проблема тунелів, якими терористи діставалися на територію Ізраїлю, вбивали, підривали та зникали. В Ізраїлі вирішили, що зі знищенням системи тунелів буде усунена проблема безпеки. Було вкладено майже 3,5 млрд шекелів у цей проєкт, були збудовані стіни вглиб під землю, їх забезпечили датчиками. У принципі, питання тунелів на території Ізраїлю було вирішено. Огороджувальний паркан — це, як мексиканський паркан, призначений для емігрантів і для цивільних осіб, які намагаються кудись бігти, але не більше. Там сітка, колючий дріт, трохи електричного струму і все. Як ми бачимо на кадрах, добрий бульдозер цілком здатний знести таку споруду, навіть бетонну», — пояснює він.

Зважаючи на те, що відбувається в Ізраїлі сьогодні, експерт сказав наступне: «Ми готувалися до війни минулого. Майбутня війна хоч і розписана в ізраїльських стратегічних планах, але наскільки ми до неї готові, покажуть наші події, оскільки мені здається, що війна ще не увійшла навіть у кульмінаційну стадію. На мою думку, вся ситуація упирається на північ, у «Хизбуллу». Першого дня було випущено від 3 до 5 тис. ракет. Усі військові кажуть, що такий масований залп практично не перекривається жодною системою ППО. Не слід забувати, що в Секторі Газа знаходяться від 10 до 20 тис. підготовлених бойовиків. Це люди, які мають військову підготовку, вміють і готові воювати. З іншого боку, «Хизбулла» на півночі має в десятки разів більше зброї та ракет. «Хизбулла» завжди оголошувала, що готова дати залп чи не з 20–30 тис. ракет, тобто те, що розглядав Ізраїль у разі широкомасштабної війни, коли фактично 20 % його підприємств вийдуть із ладу. Ця загроза існує і зараз», — вважає Юрій Бочаров.

Також він зазначив, що слід усунути керівництво бойовиків, а для цього необхідно провести наземну операцію: «Наразі, швидше за все, керівництво Ізраїлю прораховує, наскільки є можливість вступити в Сектор Газа і зачистити територію. І треба вирішити, чи ми готові для глобального вирішення проблеми ХАМАС вплутуватися в глобальну війну», — каже політолог.

«Коли розпочалася атака ХАМАС, оголосили якісь надумані причини цього. Буквально за добу стало зрозуміло, що ХАМАС — основний гравець і він не дозволить за його спиною Ізраїлю підписувати договори із Саудівською Аравією. Вже кілька місяців можлива мирна угода між Саудівською Аравією та Ізраїлем стоїть на порядку денному і активну роботу в цьому напрямі ведуть американці. У всіх при цьому свої інтереси, всі активно працюють у цьому напрямі. Як було оголошено, до цього питання підключилася Палестинська автономія. Ті перші угоди, підписані між арабськими країнами та Ізраїлем кілька років тому, були сприйняті в багнети Палестинською автономією. У результаті Махмуд Аббас зрозумів, що він пролетів «повз касу». На нього образилися всі араби, які підписали договори. Він втратив гроші і нічого не отримав. Цього разу він вирішив зробити обачніше — прибрати політичні вимоги, які за жодних умов не можуть бути прийняті Ізраїлем, та знизив базові вимоги. Його запросили і в Америку, і в Саудівську Аравію, з ним поговорили, пообіцяли і він опинився у темі. Але не слід забувати, що Палестинська автономія складається з двох частин, і там два угруповання. Сектор Газа, де ХАМАС, хоч вони називаються братами по крові, але відстоюють свою позицію та грають у зовсім інші ігри. І виявилось, що вони пролітають. Бо якщо Палестинська автономія підтримує ці договори, а вони нічого не отримують, крім того, палестинське питання сходить із порядку денного, то вони сприймаються як ізгої суспільства, терористи, з якими закликають боротися і в ісламському світі. І вони вирішили зіграти на випередження, показавши світові, хто у хаті господар. За їхньою спиною стоїть Іран, який їм допомагає зброєю, фінансує. Іран — інтересант. І він уже заявив, що якщо їхніх братів сильно ображатимуть, то він втрутиться і вирішуватиме питання. Сьогодні постає питання про те, хто і як втрутиться у цю війну. З ким завтра воюватиме Ізраїль?» — пояснив політолог.

Говорячи про вплив подій, що відбуваються в Ізраїлі, на регіон Південного Кавказу, беручи до уваги його безпосереднє сусідство з Іраном, експерт зазначив, що події на Близькому Сході, в тому числі і на Південному Кавказі, і сьогоднішні події в Ізраїлі — це ланки одного ланцюга. «Це результат авантюрної політики Ірану, який намагається повернути собі статус провідної держави в ісламському світі. Іран сьогодні, здається, готовий воювати з усіма, хто не погоджується з його політикою, та шукає всілякі шляхи тиску на всіх учасників регіональних переговорів та регіональних груп», — наголошує Юрій Бочаров. Водночас, він не вважає, що Азербайджану слід звертати особливу увагу на такі погрози, оскільки Іран уже неодноразово загрожував Баку, в тому числі і за підсумками 44-денної визвольної війни [2020 року] та в інших випадках.

З Юрієм Бочаровим в основному погоджується юрист із питань національної безпеки, геополітичний аналітик Ірина Цукерман, міркування якої з такого приводу також розміщені на сторінках First News Media під заголовком «Ізраїль та Азербайджан — дві мети одного Ірану». Вона говорить, що геноцидальна позиція Ірану щодо Ізраїлю здійснюється за допомогою боязкої політики вербування довірених осіб: Іран вважає за краще не вступати в пряму конфронтацію з Ізраїлем, побоюючись втратити обличчя. Щось схоже спостерігається і в Азербайджані. Відкрита підтримка Іраном нападу ХАМАС на Ізраїль нагадує його нещодавні спроби вербувати терористів та шпигунів усередині Азербайджану: деякі з них перетворилися б на вбивць, яких використали б для нищення ізраїльтян за кордоном, як це раніше намагалися зробити з етнічними азербайджанцями, а інші — використовувалися б всередині самого Азербайджану.

Зусилля Ірану щодо дестабілізації невеликих, але більш розвинених та більш ліберальних країн зсередини відповідають моделі його регіональної та глобальної гегемонії. Ірина Цукерман вважає, що багато етнічних азербайджанців, які проживають в Ірані, повинні сприймати політику Баку з ентузіазмом, який турбує слабку, нестабільну і шовіністичну владу в Тегерані: «Успіх азербайджанської енергетичної політики і добрі відносини з ЄС і НАТО викликають занепокоєння Ірану внаслідок протидії його моделі та її експорту Ісламської революції у вигляді обману, насильства і невизначеності — за рахунок своїх громадян».

У цьому контексті політолог нагадала про атаки на азербайджанські дипмісії: «Слід згадати кілька недавніх нападів на посольства Азербайджану в Лондоні та Тегерані, в яких Іран намагався звинуватити радикалів з арабських країн… Ці спроби замести сліди прозорі і вказують на слабкість режиму і страх перед кращими варіантами, а не на силу. Іран заляканий як Азербайджаном, так і Ізраїлем, і замість того, щоб чесно конкурувати з цими країнами, використовуючи свою багату багатоетнічну та багаторелігійну спадщину, освічене значне населення, а також інновації та інвестиції в людський капітал, він натомість прагне стерти як історію, так і зламати дух через насильство, терор і обман».

Говорячи про погрози на адресу Баку з урахуванням тісного партнерства між Азербайджаном та Ізраїлем, Ірина Цукерман сказала наступне: «Справді, Іран часто погрожував Азербайджану через його оборонну співпрацю з Ізраїлем. Загрози варіювалися від загального обурення проти будь-якої форми військового співробітництва та поділу безпеки між двома країнами до загроз агресії та звинувачень у можливому використанні Ізраїлем військової бази в Азербайджані для розвідки та таємних операцій, а також абсолютно обурливих абсурдних заяв про укриття «сіоністських загарбників» або засилання ізраїльських шпигунів до Ірану з метою дестабілізації. Ці заяви робляться не в будь-якому прямому зв’язку з реальною діяльністю, а щоразу, коли Іран намагається спровокувати напруженість… Іран прагне обмежити співпрацю Азербайджану з Ізраїлем, порушити національний суверенітет Азербайджану, послабити відносини Азербайджану з іншими мусульманськими державами, а також захистити та обілити свою власну неприйнятну інтервенціоністську політику. Однак досі такі напади викликали політичну та соціальну реакцію, сприяючи зміцненню відносин на державному та народному рівні, відкриттю посольства Азербайджану в Ізраїлі (на що Іран намагався відповісти подальшим втручанням та насильством щодо Баку) та довгостроковому зміцненню власних можливостей Азербайджану, включно з нещодавньою закупівлею супутника спостереження в Ізраїлю», — сказала Ірина Цукерман.

Підготував Олег Махно